Статті >> Особистості >> Богдан Ружинський

Богдан Ружинський

князь, гетьман запорозького козацтва
Богдан Ружинський, який увійшов в історію ще як «Богданко». А в деяких джерелах він виступає під іменем Федора Богдана.

Походив він з того ж таки роду князів Гедиминовичів, що й князі Вишневецькі. З татарами він мав особисті порахунки. Під час одного з походів вони напали на волинський маєток Богдана Ружинського, пограбували його, матір убили, а дружину взяли в полон. Саме це погнало молодого князя Ружинського на Січ.

Людиною він був освіченою, хороброю і рішучою, а таких у козацькому середовищі помічали одразу. За гетьмана Свирговського він уже став полковником. А коли той загинув, саме князь Ружинський очолив військо, що повернулося з Молдови, значно зміцнивши його городовими козаками за загонами запорожців.

Діялося це, за одними відомостями, наприкінці 1575, за іншими - на початку 1576 року, щойно ставши гетьманом українського козацтва, князь Ружинський звернувся з листом до короля Стефана Баторія з проханням видати Універсал про визнання Війська Запорізького законним військом Речі Посполитої.

Такий Універсал 1576 року з'явився. Територія, яку вважали зоною козацького контролю, визначив король Польщі, - від Бугу до Дону. Але таке визнання можна вважати формальним, оскільки цю територію українське козацтво завжди мало за українську й козацьку. Відтоді король вручав кожному новому гетьманові запорожців корогву, булаву і бунчук - символи влади й законності.

Цікаво, що гетьман Ружинський застосував власну тактику боротьби з татарами, до якої ординці так і не змогли пристосуватися. Як поводилися гетьмани та кошові отамани до нього? Дізнавшись про черговий похід татар в Україну, вони або намагалися перестріти їх і розгромити в бою, хоч зробити не було нелегко, бо татари завжди йшли великими загонами, що чисельністю значно переважали козацькі сили; або ж вирушали слідом за ордою, щоб низкою нападів знесилити її.

Існував ще один спосіб боротьби з грабіжниками - дочекатися їх повороту назад, виснажених боями з гарнізонами та переобтяжених здобиччю. Але таке очікування ніколи не було до вподоби козакам: адже там, на Поділлі, на Київщині, Брацлавщині, терпіли кривду їхні земляки.

Проаналізувавши досвід попередників, князь Ружинський запропонував свого версію боротьби з кримчаками. Під час чергового нападу татар гетьман спокійно пропустив їх повз козацькі застави і спорядив невеликий загін услід, щоб не давати спокою грабіжникам і створити ілюзію гонитви. А сам з основними силами козаків пішов на перекопські улуси, вчинивши там жахливу різню та винищуючи всі загони ординців, які пробували заступити йому шлях до Криму.

Коли мурза, що вів військо в Україну, дізнався про це, йому не лишалося нічого іншого, як повернутися, щоб захистити власні поселення. Але козаки влаштували засідку біля Сиваша і розвіяли ординців по навколишніх степах.

Так само повівся гетьман і тоді, коли довідався, що татари подалися через козацькі землі на Москву. Він послав гінця з листом до Івана Грозного, щоб попередити про ворожий похід, а сам у цей час напав на Крим. Татарські гінці, що наздогнали орду, розповіли ханові про такі жахливі спустошення на кримських землях, що йому не лишалося нічого іншого, як повернути свої війська назад.

Така хитра та дійова тактика козаків примусила хана та його мурз замислитися над дилемою: як не припиняти нападів на землі України і Москви, але при цьому не допускати нападу козаків на свої власні землі? Адже татари не мали регулярної армії. Орда формувалася на час походу, повернувшись з якого вцілілі грабіжники розходилися по своїх улусах. А вирушати в далекі походи треба було великими силами.

За гетьманування Ружинського справа ще дужче ускладнилася: доводилося формувати дві орди - одну для походу, другу для того, щоб протистояти контрударам козаків. І тоді хан вирішив: Треба як найшвидше винищити козаків і зруйнувати Січ.

Навесні 1575 року, саме коли хан збирав сили, щоб ударити на козаків, гетьман Ружинський, поєднавши реєстровиків, городових козаків та запорожців, вирушив у великий похід на Крим.
По суті, Богдан Ружинський розпочав справжню війну з Кримом і Туреччиною. І робив це не свавільно, як його попередники, а з дозволу короля Стефана Баторія.

Під час одного з походів на Крим Богдан Ружинський (Богданко) поставив собі мету визволити всіх полонених, яких татари нагнали до Козлова та Кафи. Гетьман розумів, що варто йому наблизитись до названих міст, як полонених негайно переправлять на кораблі і відвезуть до Туреччини чи до іншого міста Криму. Щоб не дати татарам такої змоги, Богданко спорядив козацьку флотилію під командуванням військового осавула Нечая.

Флотилія Нечая з п'ятьма тисячами козаків на борту перекрила підходи до портів цих міст. Дочекавшись, поки гетьман приведе своє військо під Кафу, Нечай висадив з моря великий десант та обстріляв фортецю з корабельних фальконетів. Жодного ворожого корабля чайки не випустили у відкрите море.

Козаки брали їх на абордаж, топили чи пошкоджували. Кафа - перейшла до рук козаків. Понад 500 полонених стали вільними. Увесь гарнізон фортеці козаки винищили, вважаючи, що работоргівці не мають права на полон.

Потім був поход до Туреччини, козаки навіть пройшлись передмістями Стамбулу, здобич козаків в цьому поході була значною, а втрати мінімальними.

Гетьман Ружинський вважав, що треба закріпити вихід України до Чороного моря, цьому насамперед заважала фортеці Аслам-город в гирлі Дніпра

Аслам-город надалі не повинен був стояти перепоною на шляху українських флотилій. Козаки мали право на вільний доступ до моря. Гетьман повів їх на штурм. Козаки здобули могутню фортецю. І, як засвідчують хроністи, вщент зруйнували. Однак під час штурму, коли висаджували в повітря частину стіни, козацькі сапери помилилися. А сапери всіх часів, як відомо, помиляються тільки раз. їхня помилка коштувала життя гетьманові, який брав особисту участь у закладанні фугасу.

Загибель гетьмана Богдана Ружинського - того оспіваного в піснях та звеличеного в легендах гетьмана Богданка - можна вважати трагічною втратою не лише козацтва, а й усього українського народу. Маючи такого мудрого, талановитого й енергійного вождя, українське козацтво могло б удатися до спроби створити українську державу задовго до Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Ми ж, нащадки козацької слави, маємо зробити все залежне від нас, щоб звитяга князя Ружинського стала надбанням сучасних оборонців нашої Вітчизни.

11.06.09 13:00 by admin





Лише зареєстровані користувачі можуть залишити коментар!


Всі категорії :: Останні опубліковані статті


Остання новина:

Всеукраїнський історико-культурний фестиваль "З ВАРЯГ - У ГРЕКИ" пройде на острові Хортиця в Запоріжжі 15-16 жовтня 2011 З 15 по 16 жовтня в Кінному
Читати далі >>>



Галерея:



Остання стаття:

Конотопська битва, 350-річчя якої помпезно відзначали на Сумщині, залишила в мене кілька думок. З одного боку всім відомо, що козаки розгромили Російс
Читати далі >>>


Зараз на форумі:

<Моніторинг тем>


- Susy
- Тестовий режим завершено
- Козацтво це стан душі.
- Як ви важаєте, чи необхідна россійська версія сайту?
- Помилки та некоректні факти



Рекламні матеріали:



Повне або часткове використання матеріалів проекту дозволяється за умов прямого та відкритого посилання.
Редактор проекту : Котик Олександр
Дизайн та розробка : Шелест Ярослав
CMS : Б. Олександр

Sich.in.ua © 2009

Душу - Богу
Тіло - Україні
А честь - нікому