Незважаючи на Православну Віру, серед Запорозьких козаків була поширена віра у характерників (химородників) чаклунів. Характерники були духовними наставниками запорожців, лікарями та ясновидцями одночасно. Козаки шанували таких хранителів традицій та секретов бойового мистецтва.
Майже всі одиозні гетьмани отамани та полковники були характерниками,
Дмитро Байда-Вишневецький
,
Іван Підкова
,
Самійло Кішка
,
Петро Сагайдачний
,
Данило Нечай
, Геогій Ізапович. Самим завзятим характерником вважають –
Івана Сірко, за що
турки і татари прозвали його Урус-Шайтан російський диявол.
Вважалось, що характерники володіли магією, могли бачити майбутнє, могли здійсняти астральні подорожі за сотні кілометрів в інші краї, впливали на свідомість людей, неживу природу, лікували смертельні рани (навіть ставили на ноги мертвих!), знаходили скарби, виходили сухими з води.
Під час одного з походів Івана Сірка в Крим значної сили вітер видув багато води з Сиваської затоки, завдяки чому козацьке військо перейшло її вбрід і увірвалося на півострів у неочікуваному для татар місці, а потім так само повернулося на материк.
Православна церква звинувачувала «характерників» у чаклунстві.
Успіх майбутнього бою наполовину залежав від погодних умов. Дощ міг промочити порох та зробити козаків безсилими, але в потрібний час дощ міг розквасити поле бою так, що кіннота супротивника втрачала всю свою перевагу. Саме тому чаклуни, що вміли проганяти хмари, користувались особливою повагою.
Відомо, що багато чаклунів приймало участь в бойових діях, у війську Богдана Хмельницького.
|