Вочевидь, певна частина запорожців, яка воліла повернутися на батьківщину наприкінці 1727 - на початку
1728рр. вийшла на Чортом лик та стала кошем на місці старої Січі. Каталізатором виходу скоріш за все стали репресії кримського хана щодо запорожців, яких було втягнуто в міжусобну війну за престол ханів Адил та Менглі Гіреїв. Тоді ж і було відроджено Чортомлицьку Січ. Однак для легітимності її існування керівництву необхідно було отримати військові регалії, знищити Січ в Олешках та перевести тамтешніх козаків і населення навколишніх слобід на Чортомлик, що й було здійснено у травні 1728 р.. Січ простояла на Чортомлику наступні 2 роки. Навесні 1730 р. після того, як стало відомо, що російський уряд не поспішає дарувати запорожцям своє прощення та прийняти їх у підданство, військовий Кіш було перенесено цього разу на правий берег р. Кам'янка; при впадінні її у р. Дніпро.
Кам'янська Січ була наступною й останньою із запорозьких Січей у межах Кримського ханства. Вона розміщувалась на південних околицях теперішнього с. Республіканець Бориславського району Херсонської області.
До 1730 р. тут знаходилось запорізьке поселення в якому постійно перебувала козацька залога, функціонували митниця, базар. Впродовж 1730 року до поселення додали січову фортецю. Відомо, що Кам'янську Січ було обнесено валом і ровом, на її території традиційно діяла церква Покрови Пресвятої Богоматері, містилися адміністративні будинки та 38 січових куренів. Функціонувало ремісничо – торгівельне передмістя з розгалуженою інфраструктурою майстерень, крамниць, шинків, постоялих дворів. Січ у Кам'янці простояла до 31 березня 1734 р. – дня виходу Війська Запорозького з кримського підданства, після чого відродилася остання з Січей – на р. Підпільна.
|